Тіло й вага нововиявленого представника родини котячих – 46 см у довжину та близько 1,4 кг – роблять його меншим за середньостатистичного домашнього кота, проте його унікальність полягає в генетичному складі, який відрізняє його від усіх відомих видів.
Тварину знайшли в густих лісах Юнгас у Болівії, а місцеві жителі вже давно називали її «тілкайо». Науковці зберегли цю назву, увівши нову таксономічну назву Leopardus tilcayo, що підкреслює її регіональне походження.
За словами дослідниці National Geographic Паоли Ногалес‑Аскаррунс, хутро кішки світло‑коричневе, прикрите нерегулярними розетками, які не відповідають класичним формам у інших «тигрових котів».
Дослідження, проведене еволюційним біологом і співавтором з Університету Антверпена Йонасом Лескроартом та міжнародними партнерами, включало ДНК 38 зразків котів, зібраних у кількох країнах Південної Америки, у тому числі вісім музейних екземплярів. Аналіз виявив, що «тигрові коти» насправді складаються з п’яти генетично різних видів.
Генетичний розподіл показав, що лінія, до якої належить Tilcayo, відокремилася від інших «тигрових котів» приблизно 1,4 мільйона років тому, що робить її однією з найдавніших гілок у цьому групуванні.
Незважаючи на скромний розмір, кіт виявився нічним хижаком: фотопастки зафіксували його активність переважно в темний час доби, а аналіз екскрементів виявив залишки дрібних гризунів, що свідчить про їхню роль у раціоні.
Така криптична природа «тигрових котів», коли зовнішні ознаки майже не дозволяють розрізнити види, ускладнює їх охорону. На даний момент Міжнародний союз охорони природи (IUCN) у Червоному списку класифікує «тигрових котів» як два вразливих види, чисельність яких скорочується.
Після того, як дослідники повідомили про нові дані IUCN, організація планує переглянути статус і оцінити кожен з п’яти виявлених видів окремо, що може призвести до більш точного визначення рівня їхньої загрози та розробки цілеспрямованих заходів захисту.